Зніміть ордени, ветерани.

Зніміть ордени, ветерани.

Зніміть ордени, ветерани,
Сховайте їх десь крадькома.
Забудьте каліцтва і рани,
Бо кажуть, що все це – дарма.

Бо кажуть – не личить вам лізти
З зімли на новітній парад,
Бо кажуть, що то сталіністи
Відстоювали Сталінград.

Нехай же з такої нагоди
Не вирнуть у пам'яті з дна
Міуса скривавлені води
Й плацдарми гірні Букрина.

Та й кажуть – не видно вже нині
У тій історичній півтьмі,
Що волю і честь України
Відстояли ми не самі.

Що з нами: нащадками Кия,
(І в тім не було дивини),
Єдналися в битвах за Київ
братерських народів сини.

Про це говорити – не в моді,
По-іншому треба співать…
І орден “За дружбу народів”,
Виходить пора забувать.

А ще нам віщують зневагу,
Моральний, сказати б, арешт,
Бо маєм медалі за Прагу,
Варшаву, Берлін, Будапешт…

І є вже в політиці франти,
Які чорнорото кричать,
Що кожний з вас був окупантом,
Ще й мав Вельзевула печать.

Що ніби-то з доброго диву
З'явились ми там, як мана,
Щоб спробувать чеського пива
Й мадьярського чуда-вина.

Хмільні ж вони, певно, й духмяні
Ті трунки чужинські були,
Що тисячі тисяч Іванів
В ту землю навіки лягли.

А ті, що благали-просили
“О Руда Армадо, спаси!”,
Тепер, не шкодуючи сили,
Клянуть нас на всі голоси…

…Зніміть ордени, ветерани,
Сховайте їх десь крадькома.
Забудьте каліцтва і рани,
Бо кажуть, що все те – дарма.

Давайте ж хильнемо з розлуки
Окопних солдатських сто грам…
Онуки, онуки, онуки!
Чи будем хоч снитись ми вам?

Олександр Левада
(26.11.1909 - 1998 ?)