Убивці.

На Волині, у Дермані сталося:
Із землі просочилася кров!
Вороння ненаситне зліталося
До смутних нерозквітлих дібров.

Та здавалось мені, що не ворони,
А бандерівські хижі кати
Прилетіли в покинуті сторони
Заховати криваві сліди.

Пжрати ту кров із землицею,
Щоб її не побачили ми...
Я стояв над страшною криницею,
Де джерела забиті кістьми

Я ридав над братами невинними,
Над нещастям народу ридав.
Ідучи за трома домовинами
Я утричі сміливішим став

Ще не писане, ще не говорене
Розітнулось прокляття в мені
І від нього попадають ворони
І не встатуть в чужий стороні.

1957