|
Іван Гречко народився в Надвірній на Гуцульщині в національно-свідомій родині. Тут від ходив до захоронки (дитячий садок), де отримав початки естетичного виховання, яке разом з чарівною красою гірських краєвидів та розмаїттям художніх виробів народних майстрів визначило світосприйняття хлопчика на ціле життя. Вже з дитинства маленький Іван мав потяг до колекціонування предметів мистецтва. Однак сувора дійсність повоєнного часу в Західній Україні далася взнаки навіть на такій формі діяльності маленького патріота рідного краю. Перша дитяча колекція разом з подарованими акварельними фарбами була вилучена "органами" під час обшуку в хаті Гречків, оскільки вся родина була пов'язана з боротьбою проти нового жорстокого комуністичного режиму. У 1947 р. не стало батька, ще раніше старший брат загинув у Лавах Української повстанської армії, маму і старшу сестру вивезли на 15-літнє увязнення в Сибір. |
|
|
Залишившись сам-один, хлопець поїхав до Львова, щоб продовжити навчання. Хотілося мати або художню, або релігійну освіту, але від всевидючого ока КГБ прийшлося сховатися в масі студентів Львівської політехніки, яка була під меншою підозрою. Однак непоборний потяг до краси все-таки привів Івана Гречка до мистецтва. Він став серйозно займатися колекціонуванням і у цій справі йому дуже допомагав також його великий потяг до мандрів. У службових відрядженнях Іван Гречко об'їздив мало не всю тодішню країну. Як спортсмен-водник, спливав по багатьох річках та найчастіше по мальовничому і улюбленому Дністрі. І по всіх усюдах він знаходив можливість для збирання творів мистецтва як народних, так і професійних майстрів. В його колекції є навіть тибетські образи. Однак найбільше в ній предметів гуцульського народного мистецтва. При цьому його увагу привертали речі, які мало кого цікавили, хоча і мали велику художню цінність. В першу чергу це стосуеться ікон на склі. У пана Івана найчисленіша і найвартісніша колекція таких ікон. Власна глибока релігійність і розвинений естетичний смак підказали йому, що подібні речі треба зберегти для нащадків як втілення народного духу та його потенційних культурних можливостей.
Як тільки в Україні повіяло вітром свободи, Іван Гречко активно включається до громадської роботи спочатку на культурній ниві, а потім і в релігійному житті. З 1987 р. він співпрацює в самвидавному альманасі "Євшан-зілля" і в культурологічно-пошуковій групі такої самої назви. Група готувала заходи на вшанування призабутих українських культурних діячів, вела пошуки культурно-історичних пам'яток і рятувала їх від заглади. Пізніше Іван Гречко бере участь в організації напівлегального часопису "Віра батьків", стає ініціатором і незмінним головою Клюбу греко-католицької інтелігенції. У 1996 р. з нагоди 400-ліття Берестейської унії Іван Гречко удостоївся честі бути прийнятим Його Святістю Папою Іваном Павлом ІІ. В теперішньому часі він повний сил і енергії, продовжує громадську діяльність, мандрує по світах як паломник і як світська особа. |
|
